Різдво Христове: символи та їх значення

 

 

Чому римо-католики святкують Різдво 25 грудня? 

Всі без винятку християни святкують Різдво 25 грудня. Щоправда одні за юліанським, інші – за григоріанським календарем. Розбіжності календарів спричиняються до різних дат святкувань, але всі ми святкуємо Різдво 25 грудня. І не тому, що достеменно відомо, що Ісус Христос народився в цей день. Більше того, в жодному історичному документі, ні в Євангеліях, ми не знайдемо точної дати народження Ісуса. 

Свято Різдва Христового започаткувалося декілька століть після народження Ісуса. Започатковане  християнами у Римській імперії, як реакція на язичницькі святкування. Про це добре розповідає о. Ю. Я. Катрій у книзі “Пізнай свій обряд”: «У Римі від 17 до 23 грудня відбувалися поганські торжества в честь бога Сатурна або Хроноса. Ці святкування звалися Сатурналія. Відразу після них 25 грудня були великі радісні торжества в честь „непереможного сонця”. Кесар Аврелій 25 грудня 274 року проголосив сонце–бога головним опікуном Римської імперії і присвятив йому святиню на Марсовім Полі в Римі. Свято бога-сонця святкували 25 грудня тому, що тоді наступає зимовий зворот сонця, дні стають довші і сонце більше гріє. Цей день вважався наче народженням сонця і його перемогою над темрявою ночі. 

Християни, щоб протидіяти язичницькому Римові, на місце бога-сонця ставить своє «християнське Сонце» – Богочоловіка і Його народження святкують 25 грудня». 

В перших століттях не існувало свята Різдва Христового. Для нас сьогодні важко уявити християнство без Різдва, але християни перших століть обходилося без нього. Для них, учнів Христа, найважливішими святами були їхні недільні зібрання, які святкувалися як Пасха тижня. У своєму щоденному житті християни мали досвід, що Христос є для них світлом, яке просвітлює їхнє життя, Сонцем, яке розпорошує темряву їхнього гріха. Тому згодом, на противагу ідолопоклонству, в день народження сонця, християни почали святкувати народження Христа, Котрий є справжнім Сонцем, що освітлює тих, хто знаходиться в мороку гріха і смерті. 


Які особливості святкування Різдва католиками латинського обряду в Україні?

З історії свята Різдва видно, що воно народжується з Пасхи. Досвід Пасхи – перехід від старого життя до нового, від темряви гріха до світла праведності завдяки смерті і воскресінню Христа, дає глибокий сенс Різдву, як початку нашого Спасіння. Цей внутрішній зв’язок Різдва з Пасхою також проявляється у зовнішніх святкуваннях цих двох свят. В обрядах Різдва можна побачити відблиск обрядів Пасхи.

В Україні, за рахунок співіснування на наших землях у минулому різних культур, релігій і обрядів, склалася дуже цікава картина – наші Різдвяні обряди нанизані їхніми різноманітними елементами. В нашій країні стали традиційними вертепи і театралізовані різдвяні дійства середньовічної Італії, загостювала німецька ялинка, ділимось облаткою як поляки, залишаємо вільне місце за столом, як євреї на пасхальному седері, тощо.

Протягом історії, християни східного і західного обрядів, обмінювалися своїми звичаями. Деякі так увійшли у наше святкування, що сьогодні католик латинського обряду не уявляє собі Різдва без куті і важко уявити Різдво в домівках християн східного обряду без ялинки. Отже найважливішу особливість святкування Різдва католиками латинського обряду в Україні я бачу в тому, що в порівнянні з католиками інших країн, наші вірні збагачені тією культурною і релігійною спадщиною, яка впродовж віків випрацювана нашим народом, разом з християнами різних конфесій, обрядів, національностей.

 

Що символізує ялинка?

Звичай ставити і прикрашати святкову ялинку походить з язичницьких часів. У германських народів існувала традиція: в час, коли дні ставали довшими, а ночі коротшими – розвішували під стелею своїх осель гілки хвойних дерев: ялинки, сосни або смереки, які символізували перемогу життя над смертю, дня над ніччю, світла над темрявою. Церква прийняла цей звичай як знак постаті Ісуса Христа-Світла, що перемагає темряву, Спасителя, який став для людського роду істинним райським деревом життя і на дереві хреста здійснив наше спасіння.

До теперішніх часів цей звичай розповсюдився мало не по цілому світу. На свято Різдва Христового ялинки ставлять у храмах, оселях, на площах міст і у вітринах крамниць.

В нашій країні, в часи комуністичної влади - Різдво офіційно не святкувалось. Ялинка, яку ставили на Новий Рік, залишалась для багатьох мало не єдиним дозволеним атрибутом  забороненого свята. Тому в уяві багатьох наших співвітчизників святкова ялинка асоціюється саме з Новим Роком.

Що таке Вігілійна вечеря?

Вігілія з латинської означає чування. Вечір 24 грудня, вся родина намагається зібратися за столом на святкову вечерю. На наших землях, традиційною різдвяною стравою стала кутя – варена пшениця з медом. Пшениця є символом вічності, бо її зерно щороку оживає. А мед – символ вічного щастя святих у небі. Крім того, на столі з’являється багата вечеря, яка традиційно складається з 12 страв. Це символ 12-ти місяців минулого року, за котрі ми складаємо Богові подяку та 12 місяців майбутнього року, які ми віддаємо у руки Христа з проханням про благословення.

Римсько-Католицька Церква не наказує, щоб вечеря була пісна, проте, ця традиція на наших землях є вже віками вписана у святвечір, тому варто було б її зберігати.

Оскільки в подіях Різдва Христового свою роль відіграли тварини – Ісус народився у хліві серед худоби – тому у цей вечір вся домашня худоба також отримує вдосталь запашної їжі. Таким чином радість Христового Різдва поширюється на всю природу.

СВЯТВЕЧІР У ХРИСТИЯНСЬКИХ РОДИНАХ - обряд детальніше

 

Обряд — ділення облаткою.

Облатка (польською мовою – “оплатек”) – це такий прісний хліб, яким під час Вігілійної вечері діляться її учасники. Голова  родини складає усім святкові побажання. Після цього, члени родини складають побажання один одному і відломлюють шматочок облатки.  Взаємне ділення хлібом є виразом примирення та любові і вчить, що навіть остатньою скибкою хліба потрібно ділитися з ближнім.

 

 

Чому залишається вільне місце за столом?

За святковим столом залишається одне вільне місце. На тарілку кладеться облатка. У цьому жесті можна побачити зв’язок з очікуванням Месії під час пасхального седеру у юдеїв. Кожний дім повинен був бути готовим на прийняття Месії до себе. Ми також очікуємо Христа, Його славного повернення. Сьогодні Він може прислати своїх посланців. Отже, це вільне місце є також приготовано для котрогось гостя – бідного, сироти. Приймаючи їх за стіл, ми, згідно зі словами Ісуса, приймаємо до себе самого – Христа.

 

Історія Вертепу

За три роки до своєї смерті св. Франциск замислився над тим, як освіжити пам’ять народження Дитятка Ісуса і як це зробити з найбільшою урочистістю, щоб розбудити дух побожності… Він попросив принести сіна до гроти, привів вола і осла, і потім покликав братів. Зібрались люди і залунали пісні. Слуга Божий побожно став на коліна перед яслами, заливаючись сльозами і сяючи радістю та прочитав Євангеліє. Потім виголосив проповідь про народження Втіленого Бога…

У Середньовіччі звичай будування ясел або вертепів, початок якому було покладено в V ст., поширився в усій Європі.

Християни цей звичай поєднали з Різдвом Христовим. Колядники, згуртувавшись, йдуть від хати до хати, співаючи колядки та щедрівки та несучи побажання благодаті Божого благословення для дому господарів. Хазяї, зі свого боку, обдаровують колядників дрібними подарунками.

Спів колядок

Під кінець вігілійної вечері уся родина колядує. Слово “коляда”, латинською мовою “calendae” (календе), означає перший день місяця. В античному Римі січневе “календе” розпочинало новий рік. Перші дні нового року святкувались дуже урочисто. Поширився звичай у ці дні приходити один до одного з відвідинами та складати побажання.

Християни цей звичай поєднали з Різдвом Христовим. Колядники, згуртувавшись, йдуть від хати до хати, співаючи колядки та щедрівки, та несучи побажання благодаті Божого благословення для дому господарів. Господарі, зі свого боку, обдаровують колядників дрібними подарунками.

 

Різдвяне Богослужіння, яка їх особливість?

Різдво Христове розпочинається опівночі, нічною Різдвяною Службою Божою. Завдяки Літургії віруючі духовно єднаються з пастирями, котрим було явлено про прихід Божого Сина на землю. У цю ніч під час Літургії читається Євангеліє про цю подію. Саме з цього приводу нічна Різдвяна Служба зветься “пастиркою”.

 

 

 

 

За матеріалами

За матеріалами: http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/19922








IT - ItalianoEN - EnglishDE - DeutschFR - FrançaisPT - PortugueseDK - DanskNO - NorwegianRO - RomanianSK - SlovakSV - SvenskaFI - Finnish | IT - ItalianoEN - EnglishDE - DeutschFR - FrançaisPT - PortugueseDK - DanskNO - NorwegianRO - RomanianSK - SlovakSV - SvenskaFI - Finnish